Досвід роботи учителя інформатики Соловей Н.М.

Дата народження: 03.03.1965р.

Освіта: вища

Закінчила: Кіровоградський державний педагогічний інститут ім.. О.С.Пушкіна , 1988р.

Педагогічний стаж: 35 років

Кваліфікаційна категорія: вища кваліфікаційна категорія, звання «старший вчитель»

Підвищила кваліфікацію в Кіровоградському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського:

v Вчителів фізики, математики (2018);

v Вчителів інформатики (2019).

Пройшла навчання:

v «Кейс - уроки в навчальному процесі»;

v «Підприємливість та фінансова грамотність у викладані навчальних дисциплін почвткової школи»;

v «Сучасні освітні тенденції: медіаграмотність та критичне мислення»;

v «Школа без дискримінації: як вчителю спілкуватися з учнівстаом»;

v «Безпека дітей у навчальному просторі: відповідальність закладів освіти вчителів та батьків»;

v «Створення хронік на уроках: інструменти та можливості»;

v «STEM-школа - новітня форма організація навчального процесу»;

v «Team building як засіб формування командного духу в дитячому колективі»;

v «Сучасні освітні тенденції: STEM, STEAM та учнівські проекти»;

Участь в освітніх проектах:

МІЙ КЛАС

НА УРОК

ВСЕОСВІТА

Методичні питання, які вивчає учитель

Компетентісний підхід на уроках інформатики

Три шляхи ведуть до знань:

шлях роздумів – це шлях найбільш благородний,

шлях наслідування – це шлях найбільш легкий і

шлях досвіду – це шлях найбільш гіркий.

Конфуцій

Кожний навчальний рік є певним етапом як у справі розбудови національної освіти, так і у професійній долі кожного учителя. А цей навчальний рік - особливо. Сьогодні освіта України переживає процес «перезавантаження»: вводяться нові Державні освітні стандарти, оновлені програми, підручники. Чому? Для чого? Як має все реалізовуватися? З 2013 року до 2019 року будемо працювати за двома стандартами (чинним та новим Державним стандартом базової й старшої шкільної освіти), так як запровадження здійснюватиметься поступово, розпочинаючи з 5 класу.

В умовах мінливого сьогодення перед школою постає складне завдання, яке полягає у «…створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти» (Національна доктрина розвитку освіти). Це складне завдання для учителя, адже вимоги сучасного життя змінюються швидше, ніж дитина встигає закінчити школу.

Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється. Ці зміни стосуються усіх сфер нашого буття. Наше життя стало безперервним процесом адаптації, і саме від адаптаційного потенціалу особистості у значній мірі залежать її успіх та можливості самореалізації.

Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою у власних силах людиною.

Орієнтуючись на сучасний ринок праці, в учнів потрібно формувати компетентності, що дозволяють користуватися такими технологіями і знаннями, які задовольняють потреби інформаційного суспільства. Саме тому важливим для учнів є не тільки вміння оперувати власними знаннями, уміннями і навичками, а й бути готовими змінюватися відповідно до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформаційними потоками, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатися впродовж усього життя, тобто бути компетентними.

Інформатика, як шкільний предмет, що з’явився порівняно недавно, із самого початку орієнтована на форми, методи роботи, притаманні компетентнісном підходу:

використання комп’ютерної техніки та мультимедійних засобів, які

рекомендовані на інших предметах, є звичайними засобами навчання на уроках інформатики;

інтерактивні форми навчання є невід’ємною частиною роботи

вчителів інформатики;

індивідуальна робота кожногоучня на персональному комп’ютері

поєднується з груповою роботою під час вивчення нового матеріалу, роботою над проектом, роботою в мережі;

профілізація курсу інформатики вимагає від учителя налагодження

міжпредметних зв’язків.

Формування всіх ключових компетенцій здійснюється на кожному

уроці.

Компетентнісний підхід до освіти – це спроба привести у відповідність освіту і потреби ринку праці. Він не є чимось новим, штучно створеним, а гармонійно поєднує традиційний підхід викладання, головним завданням якого було формування стійких знань, умінь та навичок, і особистісну орієнтовану форму навчання, метою якої є створення умов для розвитку та самореалізації кожного учня. З уведенням компетентнісного підходу до системи шкільної освіти з’являється можливість якісних змін у підготовці випускників. Із позицій компетентнісного підходу основним результатом діяльності педагогічного колективу школи стає формування компетентнісного випускника, здатного використовувати набуті знання в реальному житті, витримувати конкуренцію на ринку праці.

Виходячи з того, що компетентність – це не проста сума знань, умінь та навичок, а психосоціальна риса, яка надає учню сили та впевненості у власній успішності, можливість ефективно взаємодііяти з навколишнім середовищем, змінюються самі підходи до викладання предметів, форми роботи, зміст освіти, оцінювання результативності роботи педагога.

Інформаційна компетентність - це інтегративне утворення особистості, яке інтегрує: знання (про основні методи інформатики та інформаційних технологій), уміння (використовувати наявні знання для розв’язання прикладних задач), навички (використання комп’ютера і технологій зв’язку),
здатності (представляти повідомлення і дані у зрозумілій для всіх формі)
і виявляється у прагненні, здатності і готовності до ефективного застосування сучасних засобів інформаційних та комп’ютерних технологій для вирішення завдань у професійній діяльності і повсякденному житті, усвідомлюючи при цьому значущість предмета і результати діяльності.

Отже, потрібно не просто дати учню базовий рівень освіти, а сформувати компетентності, яких потребує сьогодні суспільство:

Ø Здібність навчатися усе життя;

Ø Комунікативність;

Ø Творчість та креативність;

Ø Самовдосконалення;

Ø Здатність робити вибір та нести за нього відповідальність;

Ø Високий рівень самостійності особистості.

Тому на даний час визначила для себе педагогічну проблему – «Компетентісний підхід на уроках інформатики».

Як відомо, школа виконує дві основні соціальні функції — навчально-розвивальну і виховну. Таким чином, кінцевим результатом, кінцевим продуктом роботи школи має бути психічно і фізично здорова, освічена, здатна до саморозвитку та удосконалення, високоморальна особистість. Цим і обумовлена актуальність вибраної теми.

«Компетентнісний підхід» - це спрямованість процесу навчання на формування та розвиток ключових (базових) та предметних компетентностей особистості. А тому окреслимо завдання які має вирішити сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентністного підходу в навчанні. Це зокрема:

Ø Підвищення рівня мотивації учнів;

Ø Використання суб’єктивного досвіду набутого учнями;

Ø Ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці;

Ø Формування у учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;

Ø Здійснення організаційної чіткості та оптимізації кожного уроку;

Ø Підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів;

Ø Створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу;

Ø Наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю за процесом навчання;

Ø Формування моральних цінностей особистості;

Ø Розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів;

Ø Створення ситуації успіху.

Компетентнісний підхід на уроках фізики передбачає:·

Уміння учнів бачити та застосовувати фізику у реальному житті·

Уміння будувати та досліджувати фізичну модель·

Інтерпретувати отримані результати·

Проводити досліди та експерименти з фізичними явищами та процесами·

Розв’язувати теоретичні та прикладні проблеми, пов’язані із реальними ситуаціями житті.Компетентнісний підхід - це відповідь на вимоги часу, це орієнтир національної системи освіти.Шляхи реалізації компетенції на уроках фізики:- Постановка експерименту (зацікавленість через здивування)- Задачі з професійним змістом-Зв’язок фізики з життям-Інтерактивні методи та нетрадиційні уроки-Метод проектів-Застосування ІКТ

Великого значення набуває метод проблемного навчання. Проблемність починається з особливої конструкції запитань: Чому...? (Яка причина...?); Що змінилося...від...?; Чим відрізняється...від...?; Які умови необхідні для того, щоб...?; Який висновок треба зробити? і т.д. У відповідях на ці питання обов’язково повинні бути коментарі, обґрунтування точки зору. Приклади проблемних завдань можуть бути такими: сформулювати завдання; поставити запитання з теми; спланувати діяльність; висунути гіпотезу і визначити план її перевірки; сформулювати спосіб дій у змінених умовах; визначити власну позицію; оцінити попередні результати; уявити інакше і зобразити; порівняти і обрати необхідний варіант; порівняти з еталоном; знайти підстави для класифікації й виконати її; перейти від загальної моделі до конкретнішої; визначити межі застосування закону тощо.

Загальні компетентності повинні сформуватися в процесі навчання та містити знання, навички, досвід співвідносин, досвід діяльності. Всі компетентності взаємозалежні і пов’язані між собою, тому формувати їх ізольовано одну від одної на різних етапах уроку не можливо. Компетентнісно орієнтоване навчання передбачає виконання учнями та учителем на уроках відповідних дій. Сучасні освітні технології та інтерактивні методи навчання, які формують ключові компетентності, надають навчанню природний характер, сприяють створенню в школі для дитини комфортного місця для активного громадського життя, а навчальна діяльність стає засобом реалізації потенціалу учня та розвитку особистих здібностей від рівня освітнього стандарту до творчості.

У своїй педагогічній діяльності, насамперед, ставлю перед собою саме ту мету, що і сучасна школа - шляхом викладання математики виховувати здорових, освічених та моральних членів суспільства, тобто виховання суб'єктів з вище названими компетентностями. Звичайно, формуючи свій власний досвід викладання предмета, звертаюся до літератури з психології, педагогіки, фахової літератури, знайомлюся з передовим педагогічним досвідом. На мою думку особистісний розвиток неможливий без активної та свідомої участі учня в організації своєї навчальної діяльності.

Проводячи заняття, класні і позакласні, намагаюся спиратися на принципи розвиваючого навчання, використовую методи проблемного навчання, деякі методи дидактичної евристики (насамперед, прийоми навчання учнів розв'язування задач за методиками Д. Пойа та У. Сойєра ).

Відомо, що для того щоб учні краще сприймали навчальний матеріал і надовше його зберігали в пам'яті, їх треба мотивувати до навчальної діяльності. Одним із прийомів такого мотивування є моделювання проблемної для учня ситуації. Так, наприклад, вивчаючи тему «Теорема Фалеса», пропоную учням ще до формулювання і доведення теореми поділити відрізок навпіл (вони це уміють робити за допомогою циркуля і лінійки), а потім на 4 рівні частини. Потім ставлю запитання: «А на скільки рівних частин можна поділити відрізок у такий спосіб?» Ймовірно хтось з учнів скаже «На 8, 16, 32 і т.д.» Тоді можна буде узагальнити цю відповідь, що в такий спосіб можна поділити відрізок на n частин. Далі запитую : «А як поділити відрізок на 3, 5, 6, 7 і т.д. частин?» таким чином створюю для учнів проблемну ситуацію, їм не вистачає наявних знань. Тоді повідомляю, що відповідь на поставлене запитання дає теорема Фалеса. Після цього учні зображають малюнок, що відображає теорему Фалеса і я пропонуюсамостійно за малюнком сформулювати її. Відношення учнів до вивчення та доведення теореми буде набагато уважнішим та цікавим.

Або, якщо перед вивченням теореми косинусів запитує учнів, яка з відомих їм теорем чи не найчастіше використовується при розв'язуванні задач? Хтось обов'язково згадає про теорему Піфагора. Тоді запитую, а до яких трикутників вона застосовується? І після відповіді учнів підкреслюю, що не дивлячись на простоту формулювання й ефективність використання теореми Піфагора, сфера її дії досить обмежена, адже при розв'язуванні задач досить часто ми маємо справу не з прямокутними трикутниками. А вже потім знайомлю учнів з більш загальною теоремою, з якої як наслідок випливає теорема Піфагора. Після такого невеличкого вступу учні слухають теорему косинусів дуже уважно, а після того як дізнаються наслідки з неї, а саме можливість за трьома сторонами визначати кути трикутника, визначати вид трикутника, не обраховуючи його кутів, дізнаються про цікавий зв'язок між діагоналями та сторонами паралелограма, ця теорема надовго карбується в їх пам'яті.

Зацікавити предметом, показати необхідність його вивчення для практичного використання в житті – це щоденний мій обов'язок . Таким чином, зацікавлюючи учнів темою, що вивчається, формую в них потребу в нових знаннях. Тому вважаю, що не завжди мотивація навчальної діяльності повинна складати окремий етап уроку. Цю роботу по можливості проводжу впродовж всього уроку. Також показую учням прикладну спрямованість даної теми та важливість цих знань.

Формуванню соціальних, комунікативних, інформаційних компетенцій чи не найбільше сприяють дидактичні ігри та нетрадиційні уроки. В своїй практиці використовую такі ігри: «Хто швидше?», «Віриш-не віриш» , «Хрестики-нулики», «Математичне доміно» тощо.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись грою, учні не помічають, що навчаються, пізнають і запам'ятовують нове, орієнтуються в незвичних ситуаціях, набираються досвіду. У них формується почуття відповідальності за успіхи у навчанні всього колективу і свої особисті досягнення. Так реалізуються всі необхідні компетентності.

Отже, дидактичні ігри на уроках математики найчастіше рекомендую використовувати як певний елемент уроку – у вигляді ігрової ситуації, окремої конкретної гри, задачі цікавого змісту. В своїй практиці проводжу нестандартні уроки, які не лише містять елементи гри, а й є дидактичною грою за змістом і пов'язані певним сюжетом та ідеєю. Це урок-гра, урок-змагання, урок-КВК, уроки-конкурси, вікторини, мандрівки, ділові та рольові ігри.

З учнями старших класів практикую проводити нетрадиційні уроки: уроки-лекції, семінари, практикуми, заліки у вигляді відомих телевізійних ігор «Що? Де? Коли?», « Щасливий випадок», «Брейн – Ринг» тощо.

На мою думку, навчання стане творчим процесом тоді, коли воно сплановане як пошукова діяльність самих учнів. З цією метою використовую інтерактивні методи навчання, які максимально стимулюють пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школяра. Саме таким чином формуються та розвиваються соціальні компетентності.

Так, наприклад, на уроці алгебри у 7 класі під час розгляду теми „Властивості степеня з натуральним показником" пропоную застосування інтерактивної технології „Ажурна пилка" протягом 30 хв уроку. Метою використання такої технології є формування наступності та взаємозв’язку між вивченим самостійно учнями на попередньому та наступному уроках матеріалу.

Напередодні роздаю кожному учневі картку певного кольору з номером на ній (від 1 до 5 ), сформувавши при цьому 5 груп по 5 учнів в кожній. Групи отримали певні завдання: „червоні" – сформулювати, довести та пояснити на прикладах властивість степеня з натуральним показником: „ множення степенів з однаковою основою"; „сині" – сформулювати, довести та пояснити на прикладах властивість степеня з натуральним показником: „піднесення степеня до степеня"; „ жовті" – сформулювати, довести та пояснити на прикладах властивість степеня з натуральним показником: „піднесення до степеня добутку".Аналогічно „ зелені" та „ фіолетові".

Вправа будується за такими етапами:

1.Учням пропонується об'єднатися в групи відповідно до кольору картки, яку вони отримали („домашні групи"). У „домашніх групах" учні обмінюються інформацією, проводять взаємоопитування, розв'язують завдання підготовлені вдома, заданого зразка;

2. Потім учні об'єднуються в групи відповідно до своїх номерів („експертні" групи). У кожній з цих груп опиняються учні з кожної „ домашньої" групи, і в цій же групі кожен учень доводить своє завдання, з відповідними записами у зошитах.

По завершенні цієї роботи підводяться підсумки, із зазначеними питаннями:

1. Про які властивості степеня з натуральним показником, ви дізналися?

2. Сформулюйте властивості степеня з натуральним показником .

При поясненні нового матеріалу продуктивними є деякі активні методи навчання, зокрема, метод евристичних питань (МЕП). При такому поясненні учні значно активніші, і, вчитель дістає швидку зворотну інформацію, яка дає можливість одразу уточнити незрозуміле для учнів.

Для залучення учнів найслабших у знаннях до активної роботи зі збирання інформації з певної теми, особливо з такої, де є значний за обсягом теоретичний матеріал, я використовую технологію „ Карусель".

Одним з ефективних дидактичних прийомів в процесі роботи над визначенням понять є прийом приведення до абсурду. У ході роботи вчитель тимчасово приймає помилкове визначення поняття, яке пропонує учень, логічно розвиває його і приходить до помилкового твердження. Стає очевидним, що запропоноване учнем визначення неправильне, після чого він сам виправляє і свою помилку. Наприклад, учень говорить, що паралельні прямі — це прямі, які при продовженні ніколи не перетинаються. Вчитель питає: "Виходить, що ці прямі є паралельними?" — і показує наочно напрямки прямих в різних площинах. Учень, звичайно, здогадується, що необхідно додати ще одну важливу ознаку: прямі повинні знаходитися в одній площині. Користуючись прийомом доведення до абсурду, допомагаю учням самостійно виправити типові помилки у визначенні понять.

Наприклад: "Паралелограм є чотирикутником. Це так, однак, чи всі чотирикутники є паралелограмами?" У випадку повного нерозуміння учнем визначення використовую прийом приведення до абсурду, навівши приклад чотирикутника, який не є паралелограмом

Ефективність уроку і навчально-виховного процесу в цілому тісно пов'язані з формуванням в учнів інформаційних компетентностей та компетентностей саморозвитку та самоосвіти. Першочерговим завданням у вчителя є: навчити своїх учнів самостійно мислити, аналізувати, співставляти й узагальнювати, робити правильні висновки, розвивати уважність, наполегливість, організованість, обов'язково враховувати індивідуальні особливості учнів. Важливо також навчити дитину не переказувати вивчене, а осмислено сприймати програмовий матеріал, застосовувати вивчене при розв'язуванні задач, користуватися довідковим матеріалом. Формування цих компетентностей в учнів розпочинаю з 5 класу. Спочатку навчаю учнів складати план і тези прочитаного, виділяти головне, знаходити відповіді на поставлені запитання, користуватися таблицями, опорними схемами тощо. Звісно, що вміння і навички потім поглиблюються в старших класах. Мої учні не тільки вміють добувати інформацію з підручників та посібників, а й користуються послугами Інтернету, що дуже важливо в наш час.

Під час проведення уроку приділяю особливу увагу усному рахунку, оскільки він допомогає:

- розвивати пам’ять, бачення та використання певних властивостей математичних об’єктів;

- розвивати у учнів обчислювальні навички;

- навчати грамотної, коректної математичної мови;

- повторювати та закріплювати вивчений матеріал;

- здійснювати пропедевтику навчального матеріалу;

- актуалізувати опорні знання учнів;

- перевести кількісну характеристику виконаних вправ в якісну;

- перевіряти степінь засвоєння нового матеріалу;

-створювати проблемну ситуацію для переходу до вивчення нового матеріалу.

Належну увагу намагаюся приділяти організації самостійної роботи учнів як одного із самих доступних і перевірених на практиці шляхів підвищення ефективності уроку. За формою організації навчальної самостійної роботи використовую індивідуальні, фронтальні і групові, а, в залежності від рівня самостійної продуктивної діяльності, - відновлювальні, реконструктивно-варіативні, евристичні і творчі роботи. Із метою розвитку життєвої, соціальної, інформаційної та предметної компетентностей учнів використовую роботу з книгою (читання, переказ, складання плану відповіді, короткий конспект, пошуку відповіді на поставлене запитання, аналіз, порівняння, тощо); складання задач, рецензування відповідей однокласників; виконання вправ на практичне застосування вмінь і навичок; підготовку рефератів; виконання індивідуальних і групових завдань; перевірочних, закріплюючих, узагальнюючих самостійних та контрольних робіт; домашніх дослідів і спостережень; технічного моделювання і конструювання; створення і захисту проектів.

До активної участі у навчально-виховному процесі спонукає система організації контролю знань, який тісно пов'язаний з оцінкою, що фіксує відповідність чи невідповідність критеріям. Контроль за засвоєнням навчального матеріалу розпочинається з перевірки домашнього завдання, яку проводжу різними способами. Самоперевірка та взаємоперевірка за зразком, перевірка різними методами, математичний диктант, спринт-робота тощо. В процесі контролю знань використовує також такі форми, як тестування, теоретична розминка, залік, тематична робота. Для цього готую завдання диференційовані, як за рівнем складності, так і з врахуванням індивідуальних особливостей учнів.

К. Ушинський зазначав, що основне завдання педагога не змушувати, а заохочувати школяра до навчання. Тому, використовуючи різні форми заохочення: схвалення, похвала, авансування особистості; нагорода, присвоєння титулів «Розумник», «Винахідник», емоційне, несловесне спілкування з дітьми – погляд, жест, міміка тощо, вдало підтримують успіх учнів.

Формуванню життєвих компетентностей сприяє не лише навчання, а й позакласна робота з математики. Вона поглиблює і розширює знання учнів отримані на уроках, підвищує зацікавленість предметом, привчає їх до самостійної творчої роботи, розвиває ініціативу, виховує почуття відповідальності за доручену справу. Разом зі своїми вихованцями організовую проведення тижнів математики, конкурси, олімпіади, математичні вечори, випуск математичних газет, складання кросвордів, казок, написання творчих, наукових робіт та рефератів.

Із метою розвитку логічного мислення, кмітливості, творчих здібностей і, водночас, підготовки до олімпіад проводжу заняття, змагання: математичні КВК, вікторини «Що? Де? Коли?», естафети, конкурси «Ну-мо, математико!», «Математичний бій», «Брей-ринг» , ігри «Поле чудес», «Щасливий випадок», «О, щасливчик», математичний ярмарок, подорож з математикою тощо. Це, у свою чергу, дає змогу формувати в учнів здатність мобілізувати свій творчий потенціал, зібратися з думками і показати себе в екстремальній, стресовій ситуації з кращого боку, є важливим фактором для формування життєвої компетентності особистості.

Актуальним питанням сьогодення є також підготовка учнів до зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Цю мету потрібно реалізовувати, працюючи з учнями в режимі тематичних оцінювань за завданнями складеними у форматі ЗНО. На позаурочних заняттях з учнями одинадцятих класів опрацьовуються завдання з підготовки до ЗНО. Серед 11 учнів, які здавали ЗНО у 2012 н.р., всі учні отримали не менше 176 балів. 9 випускників обрали професію пов’язану з фізикою та математикою, який вони здали на оцінки високого та достатнього рівня і підтвердили свою оцінку. Це свідчить про об’єктивність оцінювання знань учнів та володіння відповідними нормативними документами щодо його проведення.

Таким чином, маючи в арсеналі перелік усіх вищевказаних методів навчання учнів, намагаюся прививати учням любов до математики, зацікавленість нею, індивідуально підходячи до учня, надаю йому можливість отримати максимальну кількість знань відповідно до його потенціалу.

«Навчати дітей математики не тільки для того, щоб вони отримали певну суму знань, а й навчилися думати, знаходити компроміси, виділяти головне, критично ставитись до будь-яких аргументів, висувати гіпотези і перевіряти їх на практиці» – основне завдання кожного педагога.

Література

1. Ткаченко О., Кожевнікова М. Формування компетентностей на уроках математики//Математика в школах України. – Х., 2014. – №6. – С.2-3.

2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. ¾ К.: Постанова Кабінету Міністрів України № 24 від 14.01.2004.

3. Іванюк Т. Г. Групова форма роботи на уроках математики// Тернопіль: Підручники й посібники, 2007.

4. Калугіна О. Р. Шляхи формування предметної компетенції на уроках математики//«Освітянин», ¾ № 1, ¾ 2008.

5. Компетентнісний підхід у сучасній освіті. Світовий досвід та українські перспективи / Під ред. О. В. Овчарук. ¾ К.: К. І. С., 2004. ¾ С.112.

I. Основні методи впровадження ідей та технологій

У своїй практичній діяльності я широко використовую словесні, наочні й практичні методи навчання, які взаємопов´язані між собою. Головне для мене — оптимально об’єднати їх.

Проведення мною різних типів уроків – бесід, лекцій, уроків-диспутів, практичних робіт, нестандартних уроків – уроків-вікторин, уроків-екскурсій, уроки-тренінги – сприяє розвитку здібностей учнів, формування в них життєвих та соціально-економічних компетенцій.

Практична діяльність учнів на уроках математики та інформатики надає можливість оволодівати їм навичками самостійної пізнавальної діяльності, активізує і поглиблює навчальний процес, розвиває мислення, формує навички наукового світогляду, вміння логічної аргументації, сприяє оволодінню методами пізнавання та є фактором всебічного розвитку творчих та інтелектуальних якостей учнів, виховання соціально активної особистості.

II. Основні шляхи впровадження педагогічних ідей

· Відкриті уроки

· Педагогічні ради

· Тренінги для учителів

III. Перелік розроблених матеріалів

1. Творча робота «Компетентісний підхід на уроках математики, фізики та інформатики».

2. Розробки презентацій для уроків з інформатики.

3. Методичні розробки перевірочних робіт інформатики, математики, фізики на порталі "Мій клас"

IV. Мої розробки уроків

1. Змагання «Математичний Ярмарок», "Фізияний Ярмарок";
2.Кейс- урок "Узагальнення і систематизація знань з теми "Механічний рух" з фізики (7 клас);
3. Презентація «Інтернет очимадітей» - урок-тренінг для учнів 5-9 класів;
4.Розробки циклу уроків по темі «Чотирикутники».

V. Мої методичні рекомендації

Підвищити інформаційну грамотність педагогів , учнів і батьків.

VI. Дані про результативність моєї педагогічної діяльності за попередні 3 роки

2019 рік: Андросов Нікіта (7клас) - І місце в ІІ етапі Всеукраїнських з фізики; Андросов Нікіта (7клас) - ІІ місце в ІІ етапі Всеукраїнських з математики.

VII. Заключення

Застосовування інноваційних методів дає змогу розв’язати завдання формування інтелектуальних умінь критичного і творчого мислення. Колективна та індивідуальна робота над тією чи іншою проблемою, яка має на меті не тільки розв’язати дану проблему і довести правильність її розв’язку, а й показати результат своєї діяльності як певний продукт, передбачає необхідність у різні моменти пізнавальної, експериментальної творчої діяльно

Шукати в цьому блозі

Блог учителя математики фізики інформатики